fbpx

Синдром затримки росту плода

02.01.2018 0
zatrimka-rostu.jpg

Термін «затримка росту»

Термін «затримка росту» використовується для плода, що не досяг свого повного потенціалу росту і вага його, як правило, є меншою 10-го процентилю (за стандартними ультразвуковими вимірами).

Така ситуація зустрічається у 10% усіх вагітностей.

«Малі» плоди – у групі високого ризику, адже вони частіше відчувають негативні наслідки до чи після народження.

Ускладнення затримки росту пов’язані з несприятливими неврологічними наслідками в результаті гіпоксії,  підвищення ризику антенатальної загибелі плода, у дорослому житті – зростання рівня метаболічних захворювань та проблем з серцево-судинною системою.

Причина затримки росту може бути пов’язана з материнськими проблемами (підвищений тиск, цукровий діабет), плодовими факторами (вади розвитку, хромосомні аномалії) або плацентарними розладами.

    Однак багато діток, народжених з невеликою масою тіла є  абсолютно здоровими. Ключовим моментом є ідентифікація затримки росту. «Малі» плоди (з вагою менше 10-го процентилю) мають бути розподілені на тих, що мають істинну затримку росту (це здебільшого плацентарний фактор розвитку, гірші перинатальні та довготривалі наслідки) та плодів «малих конституційно» (причина розвитку часто не відома, вони мають хороші перинатальні наслідки). Зазвичай мама чи тато таких плодів також народились маленькими і вони, не зважаючи на сповільнені темпи росту, не страждають на гіпоксію.

До «малих» плодів слід ставитися обережно і обстежувати їх прискіпливіше, бо з часом вони можуть перейти до групи із затримкою росту, що змінить тактику ведення такої вагітності.

Синдром із раннім початком

На сьогодні ЗРП класифікується як синдром із раннім початком (зазвичай, починаючи з середини ІІ триместру) та синдром із пізнім початком (пізніше 32-34 тижнів вагітності). Обидва типи ЗРП відрізняються один від одного відповіддю на гіпоксію. Останні 20 років основним критерієм визначення плода як конституційно малого чи плода із затримкою росту були зміни кровоплину при допплерометрії артерії пуповини. Проте дослідження останніх років показують, що ЗРП може існувати і при нормальних показниках у пуповині, особливо у разі затримки, що виникає наприкінці вагітності. Деякі плоди із затримкою росту демонструють патологічний кровоплин у пуповині лише при різкому погіршені стану, з раптовою декомпенсацією.

Зважаючи на ці діагностичні обмеження, «малим» плодам слід додатково досліджувати інші судини – маткові артерії, середньо-мозкову артерію.

Показовим у плані визначення стану плода є ефект захисту мозку– централізація кровоплину, що зазвичай описується за допомогою пульсаційного індексу середньо-мозкової артерії (PI MCA), який знижується при падінні мозкового опору.

Більш чутливим маркером мозкового перерозподілу кровоплину є цереброплацентарне співвідношення (CPR), його зменшення може бути поміченим, навіть якщо показники в судинах пуповини та середньо-мозкової артерії перебувають у межах норми.

Рання та пізня затримка росту (після 32-го тижня гестації) – два різних прояви однієї хвороби. Визначення гіпотрофії плода наприкінці вагітності потребує постійної пильності, зважаючи, що вона найчастіше буває в жінок групи «низького ризику» за всіма іншими показниками.

Оскільки лікування затримки росту значною мірою є, на жаль, не ефективним – алгоритм ведення таких плодів полягає у виявленні жінок групи ризику, правильному визначенню терміну вагітності, ретельному моніторингу гіпоксії (КТГ, допплерометрія, біофізичний профіль плода)  та своєчасному розродженні з метою уникнення загибелі або ушкодження. Зазвичай розродження плодів з затримкою росту проводять не пізніше 37го тижня вагітності.

Клініка Гравімед Київ Оболонь


пр. Володимира Івасюка, 12Д
Київ (метро Оболонь, Мінська)

(067) 530-88-55;
Замовити дзвінок

info@gravimed.com.ua

Понеділок – п’ятниця: 8:30 – 19:30
Субота: 9:00 – 18:00
Неділя: Кол-центр


Гравімед © 2017-2020

Call Now ButtonПозвонить